Форум села Сварицевичі Рівненської області: новини

Форум Сварицевичів

Теми для публікацій та розмов

Поезія про сучасність

24 січня 2014

Іван Дячук

Юридична сторінка

7 листопада 2013

(Патріот)

Християнська сторынка

29 травня 2010

(Патріот)

Настанови молодим.

16 лютого 2010

(Патріот)

Виховання дітей

16 лютого 2010

(Патріот)

Дивитись всі теми села

Питання-відповіді

Інтерв'ю

Всі записи

Ip: 95.135.231.167 Тема: Юридична сторінка
До ______________ міськрайонного суду
_________________області

Позивач: Сомов Микола Петрович,
який проживає за адресою: вул. Горького, буд. 17, кв. 168,
м. ______________ ______________ обл.,
поштовий індекс _____

Відповідач: Сомова Жана Петрівна,
яка проживає за адресою: вул. Щедріна, буд. 55, кв. 78,
м. ______________ ______________ обл.,
поштовий індекс _____
Ціна позову: 2700 гр.

Позовна заява
про поділ спадщини

18 січня 2005 року померла моя мати Сомова Олена Андріївна, яка проживала у м. м. ______________ ______________ області.
Після її смерті відкрилася спадщина на належні їй:
- кольоровий телевізор „SONY” вартістю 1200 гр.,
- холодильник „SAMSUNG” - 1500 гр.,
- відеомагнітофон „SONY” - 700 гр.,
- набір меблів „Сумчанка” - 2000 гр.,
на загальну суму 5400 гр.
Її спадкоємцями першої черги за законом є я і моя сестра Сомова Ж.І.
Кожний із нас у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до _______________ міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і отримав на зазначено майно свідоцтво про право на спадщину за законом.
Після цього я запропонував відповідачці добровільно поділити спадщину, виділивши мені кольоровий телевізор „SONY” і холодильник „SAMSUNG” на суму 2700 гр., а їй все інше майно на таку ж суму. Однак вона відмовилася.
Вважаю її відмову безпідставною, оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 1267, ч. 2 ст. 1278 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними і кожний із них має право на виділ своєї частки в натурі.
Зазначені мною обставини підтверджуються доданими до заяви документами.
На підставі викладеного й у відповідності із ст. 16, ч. 1 ст. 1267, ч. 2 ст. 1278 ЦК України, керуючись ч. 1 ст. 88 ЦПК України

прошу:

1. Поділити майно, отримане мною і відповідачкою Сомовою Ж.П. у спадок після смерті нашої матері Сомової Олени Андріївни, виділивши мені:
- кольоровий телевізор „SONY” вартістю 1200 гр.,
- та холодильник „SAMSUNG” - 1500 гр.,
а відповідачці:
- відеомагнітофон „SONY” вартістю 700 гр.,
- та набір меблів „Сумчанка” - 2000 гр..
2. Стягнути з відповідачки на мою користь судові витрати.

Додатки:

1. Дві копії свідоцтво про смерть Сомової О.А.
2. Дві копії свідоцтва про народження Сомова М.І.
3. Дві копії свідоцтва про народження Сомової Ж.І.
4. Дві копій свідоцтва про спадщину за законом.
5. Квитанція про сплату судового збору.
6. Копія квитанції про сплату судового збору.
7. Квитанція про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
8. Копія квитанції про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
9. Копія позовної заяви.

„____” __________ 200__ р. _____________Сомов М.П.

Ip: 95.135.231.167 Тема: Юридична сторінка
Спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, вважається таким, що спадщину не прийняв і правонаступником спадкодавця не є. Водночас ЦК України передбачає дві підстави, коли спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може в подальшому отримати частку, що йому належить: 1) за письмовою згодою усіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину; 2) за судовим рішенням, прийнятим на підставі позову такого спадкоємця. Для прийняття такого рішення суду про призначення спадкоємцеві додаткового строку, необхідні такі умови:

а) подання спадкоємцем позову про продовження даного строку. При цьому закон не вказує, хто саме має виступати в позові відповідачем. Імовірно, варто припустити, що відповідачем є інші спадкоємці, проте право на прийняття спадщини є абсолютним, а тому інші спадкоємці не можуть оспорити здійснення спадкоємцем цього права. Оскільки відповідач по таких категоріях справ не має і бути не може, доцільніше розглядати їх не в позовному порядку, а в порядку окремого провадження;

б) визнання судом поважності причин пропуску цього строку. Як свідчить судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема: незнання спадкоємця за заповітом про відкриття спадщини в силу не повідомлення його про це нотаріусом, перебування на військовій службі, у довготривалому відрядженні, хвороба, яка унеможливлювала звернення до нотаріуса із заявою про відкриття спадщини тощо.

Слід звернути увагу на те, що у разі задоволення позову спадкоємця, суд, згідно норми ч. 3 ст. 1272 ЦК України, приймає рішення про надання додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини даним спадкоємцем. Ця норма свідчить про те, що спадкоємець, якому було призначено додатковий строк для прийняття спадщини, має лише право її прийняти і позбавлений права відмовитися від прийняття спадщини.

ПОДІЛ СПАДЩИНИ

Поділ спадщини здійснюється після прийняття спадщини спадкоємцями, тому учасниками правочину про поділ можуть бути лише спадкоємці, які прийняли спадщину.

Поділ спадщини є не обов’язковим (факультативним) етапом розвитку спадкових правовідносин. Поділ спадщини застосовується лише у разі бажання спадкоємців одержати спадщину в натурі в особисту приватну власність або одержати грошову компенсацію. Це можливо, наприклад, якщо спадкодавець у заповіті зробив розпорядження щодо переходу до спадкоємців майна без чіткої вказівки, до кого з них яке конкретне майно переходить, у разі надходження до спадщини неподільного майна тощо.

ЦК України не містить окремих загальних вимог щодо форми правочину про поділ спадщини між спадкоємцями, тому він має підпорядкуватися загальним вимогам кодексу щодо форми правочинів. Спеціальні норми наведено лише у частинах 2 та 3 ст. 1267 ЦК України, які стосуються спадкоємців за законом і за змістом яких угода про поділ може бути усна (якщо предметом поділу є рухоме майно) і письмова (якщо предметом поділу є нерухоме майно). Таким чином, можливі випадки укладання угоди про поділ в усній формі. Разом з тим, навряд чи можна припустити, що укладання угоди про поділ усно відповідатиме інтересам спадкоємців. З цих міркувань ознайомлення із змістом Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, переконує в тому, що практично такі угоди укладаються письмово і є підставами для подальшого оформлення свідоцтв про право на спадщину.

За загальним правилом, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець сам не розподілив спадщину між ними. Але існує інша, спеціальна, норма, яка дещо відкориговує зазначене правило – ст. 1267 ЦК України. В ній вказується, що спадкоємці мають право відступити від рівності часток на свій розсуд. При цьому закон не зазначає тих меж, до яких спадкоємці за законом можуть відступити від розміру спадкових часток. Ця норма сама по собі нібито є досить позитивною, адже дозволяє спадкоємцям виявляти ініціативу при укладанні договору про поділ, що повною мірою узгоджується з принципом свободи договору як основної засади цивільного права і законодавства. Водночас ця норма може бути використана одним із спадкоємців як елемент тиску на інших (особливо на престарілих, осіб з фізичними вадами та інших осіб, які не можуть повною мірою захищати свої права). Тому варто було б встановити ту межу, понад яку спадкоємці не мають права поділяти спадщину на свій розсуд.

ОФОРМЛЕННЯ СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ

Одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину за загальним правилом є правом самого спадкоємця. Як виняток, ч. 1 ст. 1297 ЦК України закріплює у спадкоємців, чию спадщину складає рухоме майно, обов’язок звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Пов’язується така новела з тим, що право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця не з часу відкриття спадщини, і навіть не з моменту видачі нотаріусом свідоцтва про право спадкоємця на нерухоме майно, а з моменту державної реєстрації права власності на нерухомість, що практично здійснюється лише тоді, коли спадкоємець зареєстрував у державних органах (на даний момент – у бюро технічної інвентаризації (БТІ) свідоцтво про право на спадщину на нерухомість.

Крім наведеного прикладу, коли оформлення свідоцтва є зобов’язанням спадкоємця, існують ще випадки, коли право на спадщину у спадкоємця формально виникає з того моменту, коли він прийняв спадщину (з урахуванням правила про зворотну юридичну силу правочину про прийняття спадщини), але юридично здійснити повною мірою права, що складають його зміст, неможливо до тих пір, поки не буде оформлено свідоцтво. В таких випадках оформлювати свідоцтво не обов’язково, адже закон такої вимоги не пред’являє, проте доцільно, адже неодержання свідоцтва буде серйозно перешкоджати як самому спадкоємцеві у здійсненні його права вже як правонаступником, так і його власним спадкоємцям після його смерті, оскільки вони задля належного оформлення свого права на спадщину зобов’язані будуть подати нотаріусу документи, які підтверджують право на майно колишнього носія цього права. До таких випадків, зокрема, можна віднести оформлення свідоцтв про право на спадщину на авторські права, права вимоги, транспортні засоби тощо.

Для оформлення свідоцтва про право на спадщину нотаріусом перевіряються юридичні факти, які є підставою спадкування у осіб, що подали заяву про його одержання, – факти смерті спадкодавця, наявності родинних зв’язків певного ступеня, перебування у шлюбі зі спадкодавцем або на його утриманні протягом встановленого законом строку при спадкуванні за законом, факту складання заповіту при спадкуванні за заповітом, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин нотаріус вимагає від спадкоємців відповідні документи.

Ip: 95.135.231.167 Тема: Юридична сторінка
Заява про відновлення строку на подання заяви про апеляційне оскарження
Posted Май 2, 2009 - 21:32 by Natalina

В _________ апеляційний адміністративний суд
_________, м. __________, вул. _________

___________________________
що зареєстрована за адресою:
_________, ______________,
м. ______________, вул. ___________, кв. ___

Справа № ______

Заява про відновлення строку на подання заяви про апеляційне оскарження

____ 2009 року __________ міським судом _____________ області було прийнято постанову по справі № ______________ за адміністративним позовом ________________до Управління праці та соціального захисту населення _____________ міської ради про визнання дії та бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання вчинити дії, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди. Розгляд вказаної справи проходив за моєї відсутності, про що було подано відповідне клопотання, в зв’язку з чим, про ухвалене рішення я мала змогу дізнатися лише отримавши відповідну постанову. Така постанова надійшла на мою адресу та була отримана мною _______ 2009 року, про що свідчить довідка № ___________ від ________2009 року Лівобережного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта».
В зв’язку з чим, прошу суд відповідно до частини 6 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства поновити строк на подання заяви про апеляційне оскарження.

Додаток:

1. копія довідки № _______ від _______2009 року Лівобережного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта».

________ 2009 року ________________

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Судовий контроль за виконанням судових рішень. розгляд скарг на дії державного виконавця

Із 1 вересня 2005 р. суди застосовують нові процесуальні закони України: Цивільний процесуальний кодекс та Кодекс адміністративного судочинства. На жаль, практично ніяких роз’яснень судам щодо вирішення проблемних, колізійних питань, яких чимало містять зазначені кодекси, Верховний Суд України не надав, хоча це є його прямим обов’язком згідно із Законом України „Про судоустрій України'.

Істотно відстають також і науковці, адже до цього часу ще немає коментованих ЦПК та КАС. Таким чином, судова практика є вимушеною самостійно напрацьовувати вирішення спірних питань, здійснюючи судочинство, практично, навпомацки.

Тим часом, новий ЦПК здійснив кардинальні зміни щодо розгляду судом скарг на дії державної виконавчої служби, вчинених у процесі виконавчих процедур. Судова практика має своєчасно звернути на них увагу, оскільки відповідна постанова Пленуму Верховного Суду України щодо розгляду зазначеної категорії справ, прийнята нещодавно, у грудні 2004 р., передбачає її застосування судами виключно з урахуванням положень нового ЦПК.

Новий ЦПК передбачає лише три види судових проваджень: позовне, наказне та окреме. Законодавець відмовився від такого виду провадження як провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин. Тому частина тієї категорій справ, що передбачалися за таким провадженням у ЦПК 1963 р., врегульовуються Кодексом адміністративного судочинства України, інша ж частина тих справ повинна розглядатися за правилами нового ЦПК у позовному провадженні як спори щодо захисту суб’єктивного права. Процесуальні норми розділу VII ЦПК „Судовий контроль за виконанням судових рішень' указують на те, що спору про право між учасниками цих спорів немає, однак законодавець відніс їх до цивільної юрисдикції.

ПРАВО НА ЗВЕРНЕННЯ ЗІ СКАРГОЮ ДО СУДУ

Тривалий час у юридичній літературі триває наукова дискусія стосовно того, чим є сукупність норм, які регулюють відносини щодо виконання як судових рішень, так і рішень інших юрисдикційних органів: виконавчим провадженням як самостійною стадією цивільного процесу чи виконавчим правом як окремою галуззю права.

На наш погляд, виконавче право не може бути визнане автономною галуззю права. Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини, юрисдикція котрого щодо тлумачення і застосування Конвенції про захист прав і основних свобод людини і протоколів до неї визнається Україною як учасницею цієї Конвенції, вказує на те, що у розумний строк розгляду справи включається період від надходження до суду заяви до закінчення виконання рішення суду.

Згідно із п. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції, провадження з виконання судових рішень є самостійною і невід’ємною частиною судового розгляду. Зокрема, у Рішеннях Суду у справі „Хорнсбі проти Греції' від 19.03.1997 р., у справі „Бурдов проти Росії' від 07.05.2002 р., у справах „Ромашов проти України' від 27.07.2004 р., „Шаренок проти України' від 22.02.2004 р. та ряду інших, зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов’язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід’ємною частиною цивільного процесу.

Оскільки у новому ЦПК немає судового провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, тому цивільно-процесуальні відносини, що виникають у виконавчому провадженні між судом та іншими його учасниками, врегульовуються у розділі VII ЦПК. Йдеться про судовий контроль за виконанням судових рішень. Норми, які регулюють відносини між державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження, до ЦПК не включаються, оскільки містяться у Законі України „Про виконавче провадження' від 21.04.1999 р.

Спеціалісти у галузі адміністративного права зміст такого контролю вбачають у: нагляді за функціонуванням підконтрольних об’єктів, отримання об’єктивної інформації про виконання ними правил та доручень; прийняття заходів щодо попередження порушень законності, згубних наслідків, шкоди; визначення причин та умов порушень; виявлення винних та притягнення їх до відповідальності. В силу специфіки виконавчого провадження контроль за діяльністю державних виконавців поділяється на відомчий (здійснюється посадовими особами державної виконавчої служби відповідно до ст. 8 Закону про виконавче провадження) та судовий.

Судовий контроль у стадії виконавчого провадження, окрім вирішення судом ряду процесуальних питань, коли суд стає учасником певних процесуальних правовідносин, про які йдеться у розділі VI ЦПК, передбачає також і контроль, в ході якого оцінюються законність дій (бездіяльності) державного виконавця, а також законність прийнятих ними рішень. Фактично це означає реалізацію передбаченого Конституцією України права суб’єктів права на судовий захист.

Саме тому законодавство регламентує не лише порядок розгляду та вирішення цивільних та інших справ, віднесених до цивільної юрисдикції, але й процес виконання судових актів.

Об’єктом судового контролю у виконавчому провадженні є лише судові рішення, ухвалені відповідно до норм ЦПК. Пов’язано це із набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України, за статтями 181, 267 якого, об’єктом адміністративної юрисдикції є контроль за виконанням рішень адміністративних судів та рішень інших юрисдикційних органів, якщо закон не встановлює іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби.

Судовий контроль за виконанням рішень господарських судів здійснюється у порядку господарської юрисдикції (ст. 121-2 ЦПК України). У зв’язку цим не можуть застосовуватись роз’яснення, надані в абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. „Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження' щодо оскарження до суду цивільної юрисдикції дій стосовно виконання рішень інших органів.

Заявниками, які мають право звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, є учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій. Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону про виконавче провадження, такими учасниками виконавчого провадження є сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі. До осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, належать поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ (ч. 2 ст. 10 зазначеного Закону).

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦПК, виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до місцевих органів державної податкової служби, які надалі виступають в якості стягувачів. Прокурор набуває статусу учасника виконавчого процесу за умови, що у передбачених ст. 36-1 Закону України від 5.11.1991 р. „Про прокуратуру' випадках він здійснював представництво інтересів громадянина або держави в суді й указане провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою (п. 2 ст. 18 Закону про виконавче провадження).

Зазначений у ст. 383 ЦПК широкий перелік заявників, на нашу думку, суперечить ст. 85 Закону України „Про виконавче провадження', згідно із якою скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби може бути подана стягувачем та боржником. Відповідно до Закону заявниками у таких справах можуть бути сторони (стягувач і боржник – як фізична, так і юридична особа), представники сторін (ст. 12 Закону), співучасники, правонаступники (ст. 11 Закону), прокурор (ст. 18 Закону), орган опіки і піклування (ст. 78 Закону), тобто особи, які беруть участь у виконавчому процесі (ст. 7 Закону).

До суб’єктів, рішення, дії або бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду (суб’єкти оскарження або заінтересовані особи), належать лише державний виконавець та інша посадова особа державної виконавчої служби. Ст. 3 Закону України від 24.03.1998 р. „Про державну виконавчу службу' передбачає, що виконання рішень, перелік яких встановлюється законом про виконавче провадження, покладається на державних виконавців відповідних відділів державної виконавчої служби.

Предметом оскарження до суду є рішення, дії або бездіяльність зазначених вище суб’єктів, якщо ними порушуються права чи свободи учасників виконавчого провадження. Йдеться, перш за все, про оскарження процесуальних дій або бездіяльності державного виконавця. Наприклад, учасники виконавчого провадження можуть оскаржити до суду будь-які дії державного виконавця: арешт, вилучення та оцінку майна боржника (статті 55, 57 Закону); порушення порядку звернення стягнення на майно боржника, його відмову від вчинення певної виконавчої дії (наприклад, ст. 42 Закону), зволікання із вчиненням виконавчих дій, відмову у задоволенні відводу державного виконавця (ст. 17 Закону).

Можна оскаржити до суду також постанови державного виконавця: про відмову у прийнятті виконавчого документа і відкритті виконавчого провадження (статті 24, 26 Закону); про відкладення провадження виконавчих дій (ст. 32 Закону); про зупинення виконавчого провадження (ст. 36 Закону); про закінчення виконавчого провадження (ст. 37 Закону); про повернення виконавчого документа (статті 40, 40-1 Закону); про відмову у розшуку майна боржника та про стягнення витрат, пов’язаних з розшуком (ст. 42 Закону); про стягнення з боржника витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (ст. 45 Закону); про стягнення виконавчого збору (ст. 46 Закону); про арешт коштів чи майна боржника (ст. 55 Закону); про звільнення майна боржника з-під арешту (ст. 59 Закону); про накладення штрафу (ст. 87 Закону).

При розгляді справ за скаргами на постанови про накладення штрафу слід виходити із того, що вони є не адміністративним стягненням, а санкцією за невиконання зазначених у статтях 87 і 88 Закону про виконавче провадження вимог, тому такі скарги розглядаються за правилами розділу VII ЦПК.

Скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єктів оскарження за формою і змістом мають відповідати загальним вимогам (статті 119, 120 ЦПК) та містити відомості, перелічені у пунктах 3–5 ч. 3 ст. 85 Закону про виконавче провадження. Зокрема, з урахуванням особливостей розгляду таких скарг, передбачених статтями 383–387 ЦПК, у них має бути зазначено: чиї, та які саме рішення, дії чи бездіяльність оскаржуються, які конкретно права і свободи заявника порушуються; наведено правове обґрунтування останніх та запропоновано шляхи їх поновлення; а також вказано, чи подавалася така сама скарга до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, яку і коли відповідь отримано.

Скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, на нашу думку, не повинні оплачуватись судовим збором, як це зазначається у п. 22 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р., оскільки розгляд скарги не є окремим видом судового провадження, а є стадією уже розпочатого цивільного процесу, за результатом якої виноситься ухвала. Крім того, за ст. 388 ЦПК, розподіляються між учасниками розгляду цієї скарги лише витрати, пов’язані із розглядом скарги, а не інші судові витрати, до яких входить судовий збір. При цьому слід зазначити, що це питання має вирішуватися відповідним законом, як зазначає ч. 2 ст. 79 ЦПК. До скарг, що не відповідають зазначеним вимогам, суддя до вирішення питання про прийняття скарги до провадження може застосувати правила ст. 121 ЦПК.

Слід також зазначити, що новий ЦПК не передбачає родової підсудності як ознаки цивільної справи, за якою справа повинна розглядатися судом по першій інстанції, тому апеляційний суд за правилами суду першої інстанції цивільні справи не розглядає. У зв’язку із цим втратила чинність ч. 2 ст. 85 Закону про виконавче провадження, згідно із якою скарги на дії відділів державної виконавчої служби обласних управлінь юстиції, Департаменту виконавчої служби Мін’юсту раніше розглядалися апеляційним судом за місцем знаходження державної виконавчої служби. Тепер такі скарги будуть розглядатися лише судом першої інстанції.

ПОДАННЯ СКАРГИ

Ст. 384 ЦПК встановлює правила альтернативної юрисдикції у цій категорії справ, тобто заявник за власним розсудом може звернутися зі скаргою або до суду безпосередньо, або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, а потім до суду, якщо в цьому виникає потреба (статті 55, 124 Конституції України). Однак інколи постанови державного виконавця можуть оскаржуватися виключно до суду, як, наприклад, про стягнення витрат, пов’язаних із розшуком майна боржника (ст. 42 Закону), про стягнення виконавчого збору (ст. 46 Закону).

Частина 2 ст. 384 ЦПК визначає виключну підсудність даної категорії справ, тобто скарга подається лише до суду, який видав виконавчий документ. Цим відрізняється розгляд скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень від розгляду заяв при вирішенні процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень (розділ VI ЦПК), які можуть розглядатися також судом за місцем виконання.

Про подання скарги, яка оформлюється належним чином, суд зобов’язаний повідомити відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом. При цьому слід враховувати те, що у новому ЦПК немає такого виду провадження як провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, за яким в ЦПК 1963 р. розглядалися справи даної категорії, а встановлюється лише судовий контроль за виконанням судових рішень в якості кінцевої стадії цивільного процесу з розгляду певної цивільної справи.

Процесуальний порядок розгляду та вирішення зазначених справ врегульовується розділом VII ЦПК, тому, на нашу думку, загальні положення цього Кодексу про відкриття провадження у справі та проведення попереднього судового засідання застосовуватись судом не повинні. Суд має постановити ухвалу про прийняття скарги до розгляду. Із цим пов’язуються також і питання ефективності, своєчасності розгляду скарги з метою запобігти небажаному розвитку виконавчих процедур. Таким чином, згідно із прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини, датою прийняття судом скарги є дата надходження її до суду, якщо процесуальний закон не встановлює інших строків, як у даному випадку.

У зв’язку із вищенаведеним, на нашу думку, необхідні підготовчі дії мають бути вчинені судом протягом 10 днів до розгляду скарги по суті. Тобто разом із повідомленням відповідного відділу державної виконавчої служби про прийняття скарги, суд повинен направити зазначеному відділу копію скарги та запропонувати надати свої пояснення чи заперечення, надати суду відповідні докази.

СТРОКИ ДЛЯ ЗВЕРНЕННЯ ЗІ СКАРГОЮ

Право на звернення до суду є строковим, про що зазначається у коментованій статті. За загальним правилом скарга подається до суду в десятиденний строк із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Інший строк подання скарги – у три дні – встановлюється у разі оскарження постанови державного виконавця про відкладення виконавчих дій (ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження'), який обчислюється із дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Слід також мати на увазі, що відповідно до деяких нормах Закону України „Про виконавче провадження' встановлюється спеціальний порядок обчислення строків звернення до суду зі скаргою, який судам і потрібно враховувати. Наприклад, згідно зі ст. 26 цього Закону 10-денний строк оскарження обчислюється із моменту одержання заявником постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, згідно зі ч. 5 ст. 57 Закону такий строк обчислюється із дня отримання сторонами виконавчого провадження повідомлення про оцінку арештованого майна.

Пропуск указаних строків, які визначаються як процесуальні строки, не є підставою для відмови у прийнятті скарги, оскільки вони можуть бути поновлені судом за наявності поважних причин і на них поширюються правила ст. 72 ЦПК. Тому скарга, подана після закінчення відповідного строку, залишається без розгляду, якщо суд за клопотанням заявника не знайде підстав для його поновлення.

РОЗГЛЯД СКАРГИ

Ст. 386 ЦПК вказує на особливості розгляду справ даної категорії. Відповідно до ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України скарга розглядається у 10-денний строк із дня прийняття скарги судом, тобто із дня надходження скарги до суду за умови належного оформлення, оскільки іншого строку законодавець не встановлює. Згідно із загальним правилом, скарга розглядається в судовому засіданні за обов’язковою участю заявника і суб’єкта оскарження (заінтересованої особи – державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби), чиї рішення, дії або бездіяльність оскаржуються. Однак, якщо заявник, державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з’явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

За логічним змістом ст. 386 ЦПК, неявка на судове засідання заявника або заінтересованої особи, яким було повідомлено про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

Частина 3 ст. 386 ЦПК передбачає окремий випадок розгляду справи, коли суб’єкт оскарження вже не працює на попередній посаді. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, то він повинен залучити до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника. Нею може бути начальник або заступник начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Справи за такими скаргами розглядаються незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або будь-яким чином впливати на останній.

СУДОВЕ РІШЕННЯ ЗА СКАРГОЮ

Ст. 387 ЦПК розкриває зміст резолютивної частини судового рішення, яке постановляється судом за результатом розгляду скарги у формі ухвали. Інші частини ухвали суду повинні відповідати вимогам, викладеним у ст. 210 ЦПК.

На нашу думку, законодавець цілком правильно відмовився від того, щоб за результатом розгляду скарги у даній категорії справ судом ухвалювалось рішення, як це практикувалося до прийняття нового ЦПК. По-перше, розгляд скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця не є окремим видом судового провадження, оскільки суд здійснює лише контроль за виконанням уже прийнятого ним рішення, тобто в рамках вже існуючого процесу, який є завершальною стадією цивільного процесу. По-друге, рішення є судовим актом, яким по суті вирішується матеріально-правовий спір між сторонами цивільних або інших правовідносин. Тоді як між сторонами виконавчого провадження і державним виконавцем чи іншою посадовою особою державної виконавчої служби існують виключно процесуальні відносини.

Установивши при розгляді справи обґрунтованість доводів скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і водночас визначає, яким шляхом мають бути поновлені порушені права чи свободи. При цьому суд зазначає, які конкретно дії повинні бути вчинені, наприклад:

а) у разі необґрунтованої відмови у задоволенні відводу державного виконавця, зобов’язує начальника відповідного відділу державної виконавчої служби задовольнити відвід і передати виконавчий документ іншому державному виконавцю;

б) при безпідставній відмові у відкритті виконавчого провадження зобов’язує державного виконавця відкрити виконавче провадження.

Суд може покласти на суб’єктів оскарження виконання лише тих обов’язків, які передбачаються законом „Про виконавче провадження'.

Якщо ж оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, в межах повноважень суб’єкта оскарження і права чи свободи суб’єкта оскарження не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв’язку із чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 367 ЦПК при задоволенні скарги суд не може допустити негайне його виконання, як це передбачалось процесуальним законом до прийняття нового ЦПК. Ухвала суду може бути оскаржена у встановленому ЦПК порядку (ч. 2 ст. 294, ч. 4 ст. 295 ЦПК), згідно із п. 27 ст. 293 ЦПК.

РОЗПОДІЛ ВИТРАТ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ РОЗГЛЯДОМ СКАРГИ

Ст. 388 ЦПК присвячується розподілу витрат, пов’язаних із розглядом скарги. Правило, яке міститься у цій статті, відповідає у цілому загальному правилу про розподіл судових витрат між сторонами, яке закріплює ст. 88 ЦПК. Якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника, то витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються на відділ державної виконавчої служби, а якщо було постановлено ухвалу про відмову в задоволенні скарги – на заявника. При цьому не має значення те, що суб’єктом оскарження за скаргою виступає державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, оскільки виконання судових рішень покладається на державних виконавців державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК до судових витрат, пов’язаних із розглядом справи (скарги), належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, пов’язані із явкою до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов’язані із проведенням огляду доказів за місцем їх знаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

З урахуванням наведеного, заявник при подачі скарги судовий збір не сплачує, оскільки розподілятися мають витрати, пов’язані із розглядом скарги, а не судові витрати.

ВИКОНАННЯ УХВАЛИ СУДУ

Згідно зі ст. 389 ЦПК, суд є зобов’язаним негайно надіслати ухвалу по скарзі відповідному відділу державної виконавчої служби після набрання нею законної сили для виконання.

Частина 2 цієї статті передбачає дієвий контроль суду за невиконанням ухвали суду про задоволення скарг на неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів оскарження. У ній закріплюються положення, за якими відповідний відділ державної виконавчої служби зобов’язується повідомити суд і заявника про виконання ухвали не пізніше місячного строку з дня отримання ухвали суду. На нашу думку, у разі ненадходження такого повідомлення від відділу державної виконавчої служби суд має право постановити окрему ухвалу.

Ip: 95.135.231.167 Тема: Юридична сторінка
Зразок

Хмельницькому міському голові
Мельнику С.І.
_______________________________
(від кого, прізвище, ім’я, по батькові)
_______________________________

_______________________________
(адреса проживання)
_______________________________

З А Я В А

Прошу передати у власність безкоштовно для ведення садівництва земельну ділянку площею ___________м2.
Земельна ділянка розташована на території Хмельницької міської ради на землях садівничого товариства (кооперативу): ________________________
(назва товариства (кооперативу))

“______”_______________200___р. _____________________
(підпис)

Ip: 95.135.231.167 Тема: Юридична сторінка
«______» ____________ 2010 року

Попередній договір
про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна і отримамння завдатку

м. Дубровиця «_____» ______ 200__ р.

(П.І.П)_________ паспорт серії ____ № _______ виданий________, проживаючий(а) за адресою _________, надалі «Продавець», с однієї сторони,
і (П.І.П)____________ паспорт серії ____ № _______ виданий________, проживаючий(а) за адресою _________, надалі «Покупець», з іншої сторони, заключили цей Договір про наступне:

1. Покупець і Продавець зобов'язуються в строк і на умовах цього Договору, викладених нижче, заключити в майбутньому договір купівлі-продажу (Основний договір) на належне Продавцю нерухоме майно ____________, за адресою __________
2. Продавець стверджує, що зазначене в п. 1 нерухоме майно належить йому на законних підставах, не продане і не відчужене любим іншим способом, не знаходиться в заставі, під арештом, не здано в оренду і не має стягнень і претензій зі сторони третіх осіб.
3. Продавець зобов'язується протягом терміну дії даного Договору:
а) не міняти умови продажу нерухомого майна, зазначеного в п.1 даного Договору та інші умови, передбачені даним Договором без узгодження з Покупцем;
б) не робити ніяких робіт, пов'язаних з повною або частковою перебудовою (переплануванням) нерухомого майна, не демонтувати й не заміняти деталі й елементи, що є невід'ємною його частиною на момент підписання даного Договору;
в) не робити інші дії, що впливають на вартість нерухомого майна;
г) надати на момент підписання договору купівлі-продажу довідку за формою № 3 з житлово-експлуатаційної організації й документально підтверджену інформацію (документи) про відсутність заборгованості по оплаті послуг з обслуговування даного нерухомого майна (комунальних послуг, послуг з постачання електричної енергії, газопостачанню, водопостачанню, опаленню й телефонному зв'язку й т.п);
4. Ціна відчужуваного нерухомого майна, погоджена Продавцем і Покупцем, становить ______ грн ( __доларов США, євро), які Покупець зобов'язується передати Продавцеві в момент оформлення договору купівлі-продажу, за винятком суми авансового платежу, внесеного у вигляді завдатку за умовою п.5 даного Договору. Оплата здійснюється в національній валюті за курсом НБУ на момент оплати (або за фіксованим курсом 1$ = ___грн., 1Є = __грн.)
5. Для гарантії виконання Основного договору й підтвердження даної угоди Покупець передає Продавцеві в момент підписання даного Договору грошову суму (Завдаток). Сума Завдатку становить ______ грн, що за курсом НБУ (1$ = __грн., 1Є = __грн.) на момент підписання Договору становить __________.
6. При (до) укладенні Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, зазначеного в п.1 Сторони зобов'язуються сплатити:
Продавець:_______________
Покупець: __________________
7. У випадку невиконання зобов'язання, зазначеного в п.1 даного Договору, у строк до '___' _______ 200__ г. з вини Продавця, останній зобов'язується повернути Завдаток Покупцеві в подвійному розмірі у відповідності зі статтею 571 ЦК України.
8. У випадку невиконання зобов'язання, зазначеного в п. 1 даного Договору, у строк до '___' _______ 200__ г. з вини Покупця, Завдаток у відповідності зі статтею 571 ЦК України не повертається.
9. Продавець зобов'язується знятися з реєстрації з вищевказаного приміщення разом з іншими зареєстрованими по цій адресі особами й звільнити приміщення до '____' _________ 200__р.
10. Сторони домовилися здійснити оформлення Договору купівлі-продажу '____' ___200_ р.(або раніше за узгодженням сторін) у нотаріальній конторі за адресою __________
11. Договір укладається у двох екземплярах, по одному для кожної Сторони.
12. Даний Договір вступає в юридичну силу із моменту його підписання Сторонами і вважається виконаним під час підписання Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, зазначеного в п. 1 даного Договору.
13. Умови даного Договору можуть бути змінені по взаємній згоді Сторін з обов'язковим складанням письмового документа.
14. Після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, переписки, що передували угоді й протоколи про наміри з питань, які так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну чинність.

Продавець_________ Покупець__________

______________________________________________________________________-----

30 квітня 2009
Договір
купівлі-продажу

м. Полтава “__” ___ 200__р.

Сторони:
Продавець ____________________(повна назва юридичної чи ПІБ фізичної особи) в особі _______(посада та ПІБ), діючого на підставі________(статуту, довіреності, положення),
з однієї сторони, та
Покупець ____________________,в особі _______, діючого на підставі ______
з другої сторони, уклали цей Договір про наступне:
1. Предмет договору.
1.1. Продавець зобов’язується передати належащий йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.
2. Відомості про товар.
2.1. Найменування___________.
2.2. Кількість товару.
2.2.1. Одиниця виміру кількості товару _____.
2.2.2. Загальна кількість товару ________.
2.3. Асортимент ___________.
2.4. Якість товару, що передається Продавцем повинна відповідати _ ____ _ (сертифікат виготовлення/технічні умови/зразок).
Підтвердженням якості товару, є ________.
2.5. Гарантійний строк експлуатації (придатності, зберігання) з моменту __виготовлення (отримання товару покупцем/ експлуатації) становить _____.
2.6. Комплектність товару, що передається Покупцю_______, визначається за __ (технічні умови та ін)
2.7. Тара та пакування.
2.7.1. Товар повинен бути затарений та упакований Продавцем, таким чином, щоб виключити псування або знищення його, на період від передачі до прийняття товару Покупцем.
3. Порядок передачі товару
3.1. Продавець зобов’язаний:
- передати товар Покупцю у повному обсязі протягом __ днів з моменту _ оплати (укладання договору ____(місце передачи товару).
- забезпечити покупця такими документами щодо товару ____________.
3.2. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару /оплати /, що оформляється видатковою накладною /актом прийому-здачі/.
4. Ціна та умови оплати.
4.1. Ціна за одиницю товару________.
4.2. Загальна ціна товару, що продається за цим Договором ______, у тому числі ПДВ.
4.3. Попередня оплата в розмірі __ % від ціни договору має бути перерахована Продавцю протягом ____ з моменту ___. Остаточний термін оплати складає ___ з моменту _____.
4.4. Покупець здійснює оплату на умовах_______________.
5. Права та обов’язки сторін.
5.1. Обов’язки Продавця:
5.1.1. Передати Покупцеві товар, визначений цим Договором.
5.1.2. Попередити Покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається.
5.1.3. Зберігати товар, якщо право власності переходить до Покупця раніше від передання товару.
5.1.4. Замінити товар неналежної якості, протягом ___ днів з моменту отримання обґрунтованої претензії від Покупця, або повернути вартість товару неналежної якості, згідно з цінами зазначеними в п. 4.1. Договора.
5.2. Обов'язки Покупця:
5.2.1. Прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від договору.
5.2.2. Оплатити товар згідно з умовами визначеними в п.4 Договору.
5.3. Права Продавця:
5.3.1. Вимагати від Покупця прийняття товару, що відповідає умовам визначеним в п. 2 Договора.
5.4. Права Покупця:
5.4.1. Вимагати від Продавця передачі товару, що відповідає умовам визначеним в п. 2 Договора.
5.4.2. Вимагати від Продавця виконання інших зобов’язань згідно з Договором.
6. Відповідальність сторін.
6.1. У випадку порушення своїх зобов’язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
6.2. Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов’язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається не винуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов’язання.
6.3. Жодна із Сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому Договору, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше __ календарних днів з дати настання таких обставин повідомити у письмовій формі іншу Сторону.
6.4. Якщо якість виробу не відповідає умовам зазначеним в п. __ Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі ___ % від вартості неякісного товару, а також безоплатно усуває недоліки в __ денний строк з моменту отримання обгрунтованої претензії від Покупця.
6.5. За порушення строків передачі товару Продавець сплачує штраф у розмірі __ грн. за кожен день прострочення передачі.
6.6. За необґрунтовану відмову від розрахунку за товар Покупець виплачує пеню у розмірі __ % від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.
6.7. За односторінню необгрунтовану відмову від виконання своїх зобов ’ язань, що випливають з цього Договору, винна Сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі __ % від ціни товара зазначеной в п.4.2. цього Договору.
7. Строк дії Договору та інші положення.
7.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами .
7.2. Умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов’язковим складанням письмового документу.
7.3. Дострокове розірвання Договору можливе лише за письмовою згодою Сторін, якщо інше не встановлено Договором або законодавством України.
7.4. Усі спори, що пов’язані з цим Договором вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленною підвідомчістю та підсудністю такого спору, визначеному відповідним чинним законодавством України.
7.5. Продавець має статус платника податку на прибуток підприємств на загальних засадах /платника єдиного податку за ставкою 6% (10%).
7.6. Покупець має статус платника податку на прибуток підприємств на загальних засадах /платника єдиного податку за ставкою 6% (10%).
7.7. Даний Договор укладено у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із Сторін.
7.8. У випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються нормами чинного законодавства.
7.9. Після підписання цього Договору усі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.
Місцезнаходження та реквізити Сторін

Ip: 95.135.231.167 Тема: Юридична сторінка
ПОЛОЖЕННЯ
про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт

5. Особи, зареєстровані як безробітні, залучаються до оплачуваних громадських робіт на строк, що сумарно не перевищує 180 днів у межах календарного року.

6. Оплачувані громадські роботи проводяться виключно на спеціально створених для цього тимчасових робочих місцях.

7. Місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевих рад та роботодавці незалежно від форми власності організовують оплачувані громадські роботи за участю державної служби зайнятості.

9. Оплачувані громадські роботи організовуються роботодавцями незалежно від форми власності на договірній основі.

Для проведення оплачуваних громадських робіт (незалежно від джерел їх фінансування) між міським, районним, районним у місті або міськрайонним центром зайнятості (далі — місцевий центр зайнятості) та роботодавцями укладається договір про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт. Примірна форма зазначеного договору затверджується Мінпраці за погодженням з правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — Фонд).

Договори про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт укладаються в межах одного календарного року.

10. Направлення державною службою зайнятості громадян на оплачувані громадські роботи здійснюється на підставі укладених договорів.

З особами, зайнятими на оплачуваних громадських роботах, роботодавці відповідно до законодавства про працю укладають у письмовій формі строкові трудові договори.

11. Участь в оплачуваних громадських роботах є добровільною. Направлення осіб на оплачувані громадські роботи можливе тільки за їх згодою.

12. Тривалість робочого часу осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, встановлюється відповідно до законодавства про працю.

До оплачуваного робочого часу безробітного, зайнятого на оплачуваних громадських роботах, додається дві години на місяць, призначені для пошуку підходящої роботи та відвідування центру зайнятості. Фінансування витрат на заробітну плату за цей час здійснюється за рахунок джерела оплати праці таких осіб.

13. Місцевий центр зайнятості, роботодавець можуть достроково розірвати договір про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт відповідно до визначених договором умов.

Визнана в установленому порядку безробітною особа, зайнята на оплачуваних громадських роботах, може достроково розірвати трудовий договір у разі працевлаштування на постійне місце роботи та в інших випадках, передбачених законодавством.

Спірні питання вирішуються в установленому законодавством порядку.

14. Фінансування оплачуваних громадських робіт може проводитися за рахунок коштів місцевих бюджетів, Фонду (в частині організації таких робіт для безробітних), роботодавців, для яких зазначені роботи виконуються, та інших джерел відповідно до законодавства.

15. Кошти на організацію оплачуваних громадських робіт із зазначених у пункті 14 джерел фінансування можуть бути використані для:

виплати основної та додаткової заробітної плати, визначеної відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про оплату праці», сплати сум страхових внесків (збору) роботодавцями відповідно до Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування», Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах;

оплати послуг з перевезення або проїзду до місця проведення робіт та у зворотному напрямку осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах (у разі потреби);

придбання інвентарю (у разі потреби);

оплати проживання у гуртожитку (у разі потреби).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» порядок використання коштів Фонду для організації оплачуваних громадських робіт для безробітних (напрями використання, види робіт, здійснення контролю) може визначатися його правлінням виходячи з фінансових можливостей Фонду.

16. Оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу за розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами відповідно до законодавства і не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Під час визначення розміру оплати праці особам, зайнятим на оплачуваних громадських роботах, роботодавець може використовувати положення відповідних галузевих угод.

Роботодавці можуть встановлювати відповідні доплати до заробітної плати згідно із законодавством за власний рахунок.

17. Для безробітних, які не отримують допомогу по безробіттю, витрати роботодавців на оплату праці, зазначені в абзаці другому пункту 15, за час участі в оплачуваних громадських роботах можуть фінансуватися за рахунок коштів Фонду.

18. На осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю, про зайнятість населення та про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, іншими нормативно-правовими актами.

Період участі в оплачуваних громадських роботах для осіб, зареєстрованих як такі, що шукають роботу, та безробітні, включається до страхового стажу для наступних страхових випадків.

За безробітними у період участі в оплачуваних громадських роботах зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені законодавством.

19. Участь особи, визнаної в установленому порядку безробітною, в оплачуваних громадських роботах за направленням центру зайнятості для забезпечення її тимчасової зайнятості до вирішення питання працевлаштування на підходящу роботу не є підставою для позбавлення її статусу безробітного.

20. Фінансування організації оплачуваних громадських робіт за рахунок коштів Фонду здійснюється для осіб, що визнані в установленому порядку безробітними і не отримують допомогу по безробіттю.

У разі організації оплачуваних громадських робіт, спрямованих на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, що не пов’язані з ризиком для життя, фінансування організації оплачуваних громадських робіт за рахунок коштів Фонду здійснюється для осіб, визнаних в установленому порядку безробітними, незалежно від отримання ними допомоги по безробіттю.

21. Відповідальність за додержання законодавства про працю під час проведення оплачуваних громадських робіт покладається на роботодавця.

Ip: 95.135.162.171 Тема: Юридична сторінка
Доверенность на представительство интересов в суде
К И Ї В С Ь К И Й М І С Ь К И Й Н О Т А Р І А Л Ь Н И Й О К Р У Г
Довіреність

Місто Київ, ____________________________________________________________________________________ року
(Число, місяць та рік народження)

Я, що нижче підписалася,____________________________________________________________________________
Прізвище, ім'я по-батькові, число, місяць та рік народження

року народження, ідентифікаційний номер ____________________, паспорт серія ______ № ____________ виданий

__________________________________________________________________________________________________,
Ким і коли виданий паспорт

зареєстрована за адресою: _______________________________________________________________, попередньо ознайомлена нотаріусом з нормами чинного законодавства щодо недійсності правочинів, усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке повністю відповідає моїй внутрішній волі, відповідно до вимог статей 244 та 1007 Цивільного кодексу України на підставі укладеного з повіреним усного договору доручення, цією довіреністю
уповноважую:

_______________________________________________________________________, яка зареєстрована за адресою:
Прізвище, ім'я по-батькові

________________________________________та/або ____________________________________________________,
Прізвище, ім'я по-батькові

яка зареєстрована за адресою: _______________________________________________________________________
усіх разом та кожного окремо, бути моїм представником , представляти та захищати мої права та інтереси, що охороняються законом, в усіх без винятку установах, на підприємст-вах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, у то-му числі в прокуратурі, органах внутрішніх справ, органах попереднього дізнання та слід-ства, податкових органах, органах місцевого самоврядування, експертних установах, орга-нах державної влади та виконавчої служби України, страхових компаніях та в усіх судо-вих органах України будь-якої ланки, в т.ч. Третейських судах, з усіма правами, що надані законом позивачу (стягувачу, кредитору, заявнику, скаржнику), відповідачу (боржнику), потерпілому, третій особі, в тому числі з правом повної чи часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладення та підписання мирової угоди (за згодою Довірителя), третейської угоди, оскарження рішень суду, пред'явлення Вико-навчого листа до стягнення, без права отримання присудженого майна або грошей.

Для цього надаю їм право: заявляти (підписувати) позови, заяви, скарги, підписувати і направляти контрагентам претензії та відповіді на претензії, сплачувати в установах бан-ків суми державного мита, та інші платежі, пов'язані з подачею позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, тощо, веденням судових справ, ознайомлюватися з ма-теріалами справи та робити з них витяги, нотатки та копії з них; одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі, брати участь у досудовому слідстві, у судових засіданнях та у дослідженні доказів; замовляти та проводити експертизи, заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення на будь-яких стадіях розсліду-вання чи судового слідства в органах слідства, судових установах, які здійснюють розгляд моєї справи; подавати свої доводи, міркування, заперечення, у тому числі, визнавати пов-ністю або частково позови, повністю або частково відмовлятися від позовних вимог; змі-нювати підстави або предмет позову; зменшувати або збільшувати предмет та/чи вартість позовних вимог; укладати мирові угоди; задавати питання іншим особам, які беруть уча-сть у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати від мого імені за-яви, в т.ч. апеляційну заяву та касаційну скаргу, довідки, позови, заявляти відвід суддям, оскаржувати дії, бездіяльність правоохоронних органів, прокуратури, органів державної виконавчої служби, місцевого самоврядування, державного виконавця з питань виконав-чого провадження, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові запе-речення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувача-ми, підписувати акти, заяви та інші документи, що стосуються виконавчого провадження, користуватися іншими правами, наданими законодавством про виконавче провадження, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією «Про провадження виконав-чих дій», тощо.

Зміст статей 203, 213, 214, 240, 244, 245, 247-250, 1000 Цивільного кодексу України щодо поняття довіреності, її форми, строків, припинення представництва за довіреністю, скасу-вання довіреності та відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіре-ністю, умови здійснення та правові наслідки передоручення, а також той факт, що упов-новажена особа (представник) вправі вчиняти від мого імені усі процесуальні дії, а обмеження повноважень представника щодо вчинення конкретних процесуальних дій мають бути обумовлені в довіреності, - мені нотаріусом роз'яснено.

Зміст зазначених вище статей законодавства буде доведено мною до Представників при передачі цієї довіреності.
Довіреність видана без права передоручення повноважень іншим особам і зберігає чинність один рік, тобто до ________________________________________________________ року,
Число, місяць та рік прописом

якщо не буде скасована раніше цього терміну у встановленому для цього порядку чи при-пинена з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

Довіреність складена і підписана у двох примірниках, один - для зберігання у справах при-ватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ситницької Т.О., а другий, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів __________________________ - для довірителя.
Серія бланку

Довіреність мною прочитана, її зміст мені зрозумілий і відповідає моїй волі.

Підпис: ________________________________

067 57 55 939

Ip: 95.135.162.171 Тема: Юридична сторінка
До Дубровицького районного суду
м. Дубровиця
вул. Воробинська 22 . ж с.Сварицевичі
Дубровицького району
Рівненської області
_______________________
П.І.П

ЗВЕРНЕННЯ

У провадженні Дубровицького районного суду знаходиться моя позовна заява до Управління пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про поновлення пропущеного строку ,та про стягнення не доплаченої що місячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» , Через похилий вік, через поганий стан здоров’я , я не змогла бути присутньою при розгляді справи ,тому просила суд розглядати її без моєї присутності. Однак станом на сьогоднішній день мені нічого не відомо про перебіг роз-гляду справи, тому прошу, в письмовому вигляді, надати відповідь про розгляд, причини затримки розгляду справи. Якщо ж справу розглянуто, прошу надати копію рішення в моє розпорядження.

«______»_______________20010року _________________(піп)

Ip: 95.135.162.171 Тема: Юридична сторінка
До ______________ міськрайонного суду
_________________області

Заявник: Кравченко Надія Василівна,
яка проживає за адресою: вул. Карла Маркса, буд. 24,
кв. 45, м. ______________ ______________ обл.,
поштовий індекс _____

Заінтересована Виконавчий комітет _____________ міської ради
особа: вул. Леніна, буд. 14, м. ______________
______________ обл., поштовий індекс _____

Заява
про встановлення факту постійного
проживання у визначеному місці

Я народилася у с. _____________ _____________ району _____________ області.
Після закінчення загальноосвітньої школи я переїхала до м. _____________, де 20 серпня 1981 року влаштувалася на роботу на завод „Зірка”.
За місцем роботи мені надали місце у гуртожитку №3 по вул. Леніна, буд. 5 у якому я прописалася і проживала до 15 квітня 1983 року, поки не уклала шлюб з Кравченко Андрієм Петровичем.
Після одруження я завагітніла і разом з чоловіком переїхала у с. _____________, де разом з батьками проживала у їх житловому будинку №89 по вул. Литвинова. 15 червня 1989 року ми переїхали у м. ____________у в надану нам квартиру №45 по вул. К.Маркса, буд. 24.
У зв’язку з тим, що під час аварії на Чорнобильській АЕС і в наступні роки я проживала у с. _____________ _____________ району, територія якого зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, мене визнали потерпілою від аварії на ЧАЕС (3 категорія).
У січні 2004 року у мене виявили рак щитовидної залози і зробили операцію, а 28 березня 2004 року встановили ІІ групу інвалідності.
Після цього мені запропонували встановити причинний зв’язок між моїм захворюванням і аварією на ЧАЕС.
Для цього мені знадобилася довідка з місця проживання у якій було б зазначено, що на час аварії я проживала у с. _____________.
Однак таку довідку у виконкомі _____________ сільської ради мені не дали, оскільки на час аварії я не була прописана в зазначеному селі і запропонували звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання у визначеному місці.
У відповідності з ч.1, п. 5 ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Зазначені мною обставини зможуть підтвердити Лапина К.І. та інші свідки.
Я є інвалідом ІІ групи і у відповідності з п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.
На підставі викладеного і відповідно з ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 256 ЦПК України

прошу:
1. Встановити факт мого постійного проживання у с. _____________ _____________ району _____________ області в період з 15 квітня 1983 року по 15 червня 1989 року.
2. Під час підготовки справи до судового розгляду вирішити питання про виклик до суду свідків:
- Лапиної Клавдії Іванівни, яка проживає за адресою: вул. Литвинова, буд. 39, с. _____________ _____________ району _____________ обл.,
- Захарченко Олени Романівни, яка проживає за адресою: вул. Литвинова, буд. 99, с. _____________ _____________ району _____________ обл.

Додатки:

1. Дві копії посвідчення.
2. Дві копії трудової книжки.
3. Дві копії висновку МСЄК.
4. Довідка з місця проживання.
5. Копія довідки з місця проживання.
6. Квитанція про оплату витрат на інформаційнотехнічне забезпечення розгляду справи.
7. Копія квитанції про оплату витрат на інформаційнотехнічне забезпечення розгляду справи.
8. Копія заяви.
„____” __________200__р.

Ip: 95.135.162.171 Тема: Юридична сторінка
Адреса Дубровицького районного суду
inbox@dr.rv.court.gov.ua дуброрвицький районий суд
Дубровицький районний суд Рівненської області
Голова
Сидоренко Зоя Сергіївна
тел: (03658) 2-01-81
email: inbox@dr.rv.court.gov.ua
Адреса:
34100, м. Дубровиця, вул. Воробинська, 22
Веб-сайт:
http://dr.rv.court.gov.ua
E-mail:
info@dr.rv.court.gov.ua
Телефони:
(03658) 2-02-95

Закрити